ПУПЕЦЬ, ПЦЯ́,
Пупець, пця́, м.
1) Ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець. Чуб. І. 260.
3) Пуповина. Дитині в її животі пупець… обмотався довкола шиї. ЕЗ. V. 180.
3) Пупокъ, птичій желудокъ. Вх. Лем. 459. Желех.
4) Часть косы (инструмента). См. Коса 1. Шух. І. 169.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 499.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПУПЛИШОК, ШКА, →← ПУПЕРНИК, КА,